понеділок, 30 січня 2017 р.

Я - кривавих шляхів апостол

     До 120-річчя від дня народження нашого земляка Є.Маланюка Перегонівська сільська  бібліотека   знайомила   користувачів з життєвим та творчим шляхом письменника через  викладку-портрет  "Я -  кривавих шляхів апостол"




 Також проведено годину-знайомство з поезією Маланюка "Літературна палітра Є.Маланюкака " для    колективу  сільської ради та виставка-презентація  "Я -  кривавих шляхів апостол"  для мед.персоналу Перегонівської амбулаторії



«І доки є пам`ять...”

".Сніги, сніги... Вихрить завія.
Над Києвом вітрюга віє,
Мов дихає пітьма сторіч...
Та світиться майдан Софії –
Юнацтво сповнене надії,
Іде до Крут в січневу ніч...".
М.Щербак
Крути, 29 січня 1918 року... Символ героїзму та відданості юнацтва і символ національної трагедії та безпечності. 90 років тому (1918) відбувся бій між київськими студентами і більшовиками під Крутами, де полягло в нерівній боротьбі 300 студентів. Сімдесят років не згадували про подвиг одержимих, тих, хто першим згорів на жертовному вогні в ім’я самостійної України. А день 29 січня, день бою під Крутами, став трагедією української молоді й цілої української суспільності.
Щоб будувати майбутнє, треба добре знати істинну історію, любити свою країну і гаряче бажати зробити її кращою. Щоб зберегти пам’ять про героїчні дні Юнаків в обороні Волі України, бібліотека для учнівської молоді оформила «сторінки історії» «І доки є пам`ять...”(у рамках районної програми”Україна починається з нас”)                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    
    

пʼятницю, 27 січня 2017 р.

За те, що євреї…


  

        Тема Голокосту залишається актуальною і сьогодні, коли по всьому світу тліють міжетнічні конфлікти, знищуються люди через їхні національність, мову, релігію чи колір шкіри, суспільство повинне протидіяти таким явищам.
     Перегонівська сільська бібліотека у ці дні презентує книгу В.Даценка «За те, що євреї… Трагедія Голокосту в межиріччі Південного Бугу та Дніпра (1941 — 1944)».


  Користувачі бібліотеки вже знайомі з книгами В.Даценка - «Щоб пам’ятали. Кіровоградщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр.» (2010), «Зелена Брама: повернення до легенди» (2014).
       Книгу «За те, що євреї… Трагедія Голокосту в межиріччі Південного Бугу та Дніпра (1941 — 1944)» автор пропонує як одну із «вакцин», що може допомогти уникнути катастрофічних наслідків та помилок минулого. Використовуючи живі спогади людей, архівні документи, автор показує трагедію єврейського населення воєнної Кіровоградщини. Як зазначив відомий український історик Ю.І. Шаповал, для Даценка притаманним є прагнення максимально «олюднити», персоніфікувати події, про які йдеться, що дало змогу реалізувати панорамне, багатоаспектне бачення складних історичних подій.
         Книга «За те, що євреї…» складається з шести глав, що містять інформацію про Голокост на Кіровоградщині. Автором зроблено прискіпливий аналіз витоків трагедії єврейської спільноти. Подано документальні свідчення та спогади про масове фізичне винищення «расових ворогів Рейху» так званими «майстрами смерті» з «айнзатцкоманд». Названо небайдужих і відважних жителів області, українців та представників інших національностей, які, не зважаючи на загрозу власному життю, допомагали та рятували євреїв від нацистів. Нарешті, в останній главі Василь Даценко переконливо стверджує: «Треба встановлювати і зберігати імена закатованих, розстріляних, повішених та задушених, померлих від голоду, хвороб і непосильної праці в гітлерівських таборах смерті. …Усі ми повинні зробити все, щоб подібне ніколи не повторилося».
З історії
Загальновідомо, що нацистська Німеччина проводила по відношенню до євреїв політику тотального знищення під умовною назвою «остаточне вирішення єврейського питання». Всі без винятку євреї - чоловіки і жінки, діти і люди похилого віку - були приречені на знищення, відповідно до цієї політики. Лауреат Нобелівської премії письменник Еллі Візель змалював цю трагічну ситуацію так: «Не всі жертви нацизму були євреями, але всі євреї були жертвами нацизму». У період німецької окупації України (1941-1944 р.р.) було винищено близько 1 млн 200 тисяч євреїв. На сьогодні відомі 248 місць масового знищення євреїв на землі України. Уособленням українського Голокосту став Бабин Яр у Києві. Але такі місця були в кожному населеному пункті - у великому або в маленькому, де до війни жили євреї.
Не була винятком і наша область. У багатьох населених пунктах (Олександрія, Олександрівка, Бобринець, Златопіль, с.Хащеватое в Гайворонському районі, с.Ізраілевка в Устинівському районі (нині с.Березоватка), євреї проживали компактно, в т.зв. містечках. Жителі Кіровоградщини цінували працьовитих майстрів своєї справи - кравців, шевців, бляхарів, бондарів, музикантів, лікарів, ... ювелірів
З акту Надзвичайної Державної комісії від 22 березня 1944 року по встановленню і розслідуванню злочинів, скоєних фашистськими загарбниками в Голованівську: «23, 24, 25 вересня 1941 року понад 800 людей похилого віку, жінок похилого віку і молодих жінок, чоловіків і дітей були поміщені в будівлю польського костелу. Там їх нещадно били. Багато молодих жінок і дівчат були згвалтовані. Звідти всіх вивезли в критих машинах і на краю ями в лісі розстріляли. Грудних дітей фашистські бузувіри та їхні посібники з поліції живими скинули в колодязь в урочищі "Воловик" ».
15 січня 1942 року гітлерівцями і їх поплічниками з української поліції було знищено 36 вихованців Липовеньківського дитячого будинку у віці від 1 до 8 років, залишених радянською владою влітку 1941 року напризволяще. Коли приїхав з поліцейськими окружний лікар Отто Шоль запропонував дітям покататися на санках, запряжених кіньми, діти були в захваті. Шоль ще й розсаджував дітей на санках, примовляючи на ламаній російській мові: «Зараз я вас трошки покатаю». Дітей на санях підвезли до стайні дитбудинку, за якою була вже викопана яма, і змусили роздягтися на морозі. Поліцаї спокійно цілилися в тремтячі від холоду дитячі тіла і розстрілювали їх. Тих дітей, які були важко поранені, скидали в яму. Туди ж скинули і двох собак, убитих на території дитбудинку, з якими ще недавно грали діти. Яму з убитими і ще живими засипали гноєм, землею і снігом...




вівторок, 24 січня 2017 р.

25 років Державним символам України!


Державна символіка - зовнішня атрибутика країни у формі знаків,
символів, кольорів тощо, яка репрезентує національно-державницьку ідею.
Основними атрибутами державності є герб, гімн та прапор.
/Малий словник історії України/
Невід'ємним елементом суверенної держави є державні символи. Державні символи - це встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки конкретної держави, які відображають її суверенітет.
Шанобливе ставлення до державних символів, патріотичні почуття і гордість за власну країну є сходинкою в закладенні духовних основ державності. Відродження української національної символіки, сьогодні, є свідченням культурного і духовного відродження української нації.
Минуло 25 років з моменту затвердження українських національних символів на державному рівні (1992 р.). З метою вшанування цієї важливої події, в рамках районної програми патріотичного виховання «Україна починається з нас» бібліотека презентує протягом січня-лютого тематичну літературну композицію «25 років Державним Символам України»

Україна: від ідеї до життя

У всiх людей одна святиня.
Куди не глянь, де не спитай,
Рiднiше їм своя пустиня,
Аніж земний в пустинi рай,
Їм красить все їх рiдний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батькiвщини. 



22 сiчня день Соборностi Украни. Майже 100 рокiв тому це слово було вписане в iсторiю українського народу, але святковим днем українського календаря воно стало тiльки вiд недавна. Лише за умов державотворчих процесiв в Українi цей день набув своєї чинностi.
Здобутки попереднiх поколiнь продовжують своє життя в поколiннях прийдешнiх. Вони допомагають, пiдтримують зберiгати найсвятiше — пошану до наших батькiв, дiдiв; справу боротьби за Українську державу. Про історичні події тих часів  можна було дізнатись з історико-літературної композиції "Україна: від ідеї до сьогодення"яку підготувала  та продемонструвала 23.01  Перегонівська сільська бібліотека для своїх користувачів у рамках районної програми патріотичного виховання "Україна починається з нас"